«Я маю бути тут і робити все, щоб допомогти своїй країні та людям. Наша робота — це постійний ризик для життя та здоров'я, але водночас і гордість за те, що рятуєш людей. Незважаючи на небезпеку, я продовжую працювати, бо знаю: кожне врятоване життя — це перемога», — Тимофій Відяйкін, пожежник-рятувальник 31-ї державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного пожежно-рятувального загону (м. Краматорськ).
Рятувальник родом із Краматорська. У лавах ДСНС з 2018 року. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
З дитинства Тимофій прагнув присвятити себе служінню державі та людям. Спочатку він хотів піти в армію, але пізніше знайшов своє покликання до ДСНС, де можна об'єднати силу, відвагу та бажання допомагати. «Після навчання я пішов служити в армію, а повернувшись, вибирав між Службою порятунку та поліцією. І зрозумів, що моє серце більше тягнеться до того, щоб допомагати людям, рятувати їх у важких ситуаціях та відчувати щиру подяку за спасіння», — ділиться рятувальник.
З початком повномасштабного вторгнення Тимофій залишився у рідному Краматорську, де досі працює, ліквідуючи наслідки ворожих обстрілів, туша пожежі та рятуючи людей. Він був серед тих, хто виїжджав на виклики першим та майже щодня ризикував життям заради інших. «На початку лютого 2023 року ворог завдав удару по центру міста, потрапивши до житлового будинку. Коли ми прибули, здалося, що хтось з-під завалів кричить і кличе на допомогу, але стався обвал конструкцій, і крики стихли. Ми намагалися діяти швидко та врятувати кожного, наскільки це було можливо. На жаль, того чоловіка врятувати не вдалося... Загалом внаслідок обстрілу ми деблокували з-під завалів 4 загиблих, а 2 людей нам таки вдалося врятувати», — згадує пожежник-рятувальник.
27 червня 2023 року ворог завдав ракетного удару по Краматорську, потрапивши до піцерії «Ria Pizza». Того дня рятувальник мав вихідний, але, дізнавшись про трагедію, він одразу вирушив допомагати колегам. Згодом з'ясувалося, що під обстріл потрапила мати його дружини. «Хоча того дня я не був на зміні, після дзвінка дружини одразу поїхав до місця обстрілу, адже знав, що у «Ria Pizza» працювала моя теща. Перші хвилини були найважчими — ми з колегами евакуювали поранених, а також розбирали та виносили людей з-під завалів. На щастя, моя теща на той момент перебувала у підвалі і не постраждала», — розповідає Тимофій.
Він брав участь у ліквідації наслідків обстрілів у різних містах, працював на гасінні пожеж, евакуації постраждалих та розборі завалів. Зокрема, був задіяний у Годинниковому Яру, де допомагав розбирати зруйновані конструкції багатоповерхівки та рятувати людей з-під завалів. «У липні 2022 року в Годинниковому Яру ворог завдав удару по багатоповерховому житловому будинку, внаслідок чого два п'ятиповерхівки були майже повністю зруйновані. Разом із колегами ми довго розбирали уламки та конструкції — картина була жахливою. На другий день робіт ми почули слабкий голос чоловіка з-під завалів. Він був у стані шоку. Використовуючи спецтехніку та аварійно-рятувальне обладнання, ми підняли бетонну плиту та врятували його життя. На жаль, нікого живим більше дістати не вдалося. Чоловіка витягли лише на третю добу — він вижив, і це було справжнє диво. За п'ять днів ми завершили розбір завалів. Тоді загинуло 48 людей, серед них одна дитина. Загалом під час рятувальної операції вдалося врятувати дев'ятьох. То були наслідки військового злочину, які неможливо забути», — згадує герой.
8 квітня 2022 року Тимофій перебував на службі, коли ворог завдав удару по залізничному вокзалу в Краматорську. Він був одним із перших, хто прибув на місце. Картина виявилася страшною: багато людей зазнали поранень, серед них діти. Тимофій допоміг дівчинці накласти джгут на ногу —, на жаль, кінцівку довелося ампутувати, але вона вижила. Потім він продовжив надавати допомогу іншим постраждалим. Загалом внаслідок удару загинула 61 особа, серед них 7 дітей, ще 121 отримали поранення, включаючи 16 дітей.
Тимофій має дружину і трирічну доньку. Сім'ю він евакуював до Словаччини, де вони зараз мешкають. На жаль, через службу він бачить дружину та дочку лише кілька разів на рік під час коротких відпусток, що робить розлуку особливо важкою для всієї родини.
Рятувальник любить рибалку і часто присвячує їй час для відпочинку та відновлення сил. Неподалік Краматорська багато мальовничих місць, куди він регулярно виїжджає. Крім риболовлі, він любить прогулянки на природі, які допомагають розслабитися та відволіктися від напруженої роботи.
«Я мрію, щоб війна нарешті закінчилася і моя дружина з донькою змогли приїхати до мене або щоб я зміг бути з ними. Дуже хочу бути поруч, бо дуже сумую і бачу їх надто рідко. Хотілося б більше часу проводити разоме», — Тимофій Відяйкін.
Комментарии