Вадим Лях привітав жительку Слов'янська зі 100-річним ювілеєм.
Сьогодні свій сотий День народження святкує Ніна Федосіївна Жорняк. Начальник Слов'янської міської військової адміністрації завітав до іменинниці, побажав їй здоровʼя, мирного неба та спокою у душі.
Її, вчительку-філолога та заступницю директора з виховної роботи ЗОШ №11, памʼятає і шанує не одне покоління словʼянців.
"Зараз Ніна Федосіївна мешкає з донькою - Тетяною Степанівною. У неї двоє онуків і двоє правнуків. Жінка, як завжди, виглядає елегантно і витончено. Почувається досить добре, - розповів очільник Слов'янської громади. - Домовився про зустріч у цю саму дату наступного року!"
Ніна Жорняк народилася в селі Дар-Надії Харківської області. Влітку 1941-го закінчила середню школу. Мрії про майбутнє обірвала війна. Звістку про неї дівчина та її однокласники почули, зустрічаючи світанок після випускного балу.
"Подорослішали вмить", - пригадує іменинниця.
Обидва її брати відправилися на фронт. Ніну, як і багатьох односельців, практично відразу направили на будівництво оборонних споруд у районі Самару - колишнього Новомосковська. Три місяці важкої праці під ворожими обстрілами дівчина запамʼятала на все життя.
У вересні 1941 року ворог прорвав оборону, і беззбройних працівників захопили в полон. Біля місяця полонених тримали у нелюдських умовах під підсиленою охороною. Потім занурили в теплушки для відправки до Німеччини.
Ніні вдалося втекти і дивом дістатися до села під Полтавою, де мешкали дідусь і бабуся. Рідні ховали дівчину від німців, поки з'явилася можливість повернутися до мами.
У вересні 1943-го Дар-Надії визволили. Жителі доручили дев'ятнадцятирічній Ніні керувати селом - розселяти людей по землянках, вести документацію, стежити за порядком. Працювала, поки в село не стали повертатися фронтовики і було кому передати важку ношу. Поступово відновили школу, і Ніна Федосіївна стала працювати вожатою.
Після визволення Харкова закінчила Харківський учительський інститут і продовжила працювати в рідній школі. Згодом вона отримає ще одну учительську спеціальність у Словʼянському педінституті.
У 1946-му вийшла заміж, і за місцем служби чоловіка молода родина переїхала у Естонію.
У 1950-ті роки подружжя переїхало у Донецьку область. Осіли у Лимані. Працювали у місцевій школі. Тут народилися донька і син. У 1956-му родина педагогів оселилася у Словʼянську.
Чоловік - Степан Іванович Жорняк, учитель фізики і математики - очолив ЗОШ № 18. Ніна Федосіївна прийшла працювати у школу № 11, яка стала рідною на все подальше життя.
Сьогодні свій сотий День народження святкує Ніна Федосіївна Жорняк. Начальник Слов'янської міської військової адміністрації завітав до іменинниці, побажав їй здоровʼя, мирного неба та спокою у душі.
Її, вчительку-філолога та заступницю директора з виховної роботи ЗОШ №11, памʼятає і шанує не одне покоління словʼянців.
"Зараз Ніна Федосіївна мешкає з донькою - Тетяною Степанівною. У неї двоє онуків і двоє правнуків. Жінка, як завжди, виглядає елегантно і витончено. Почувається досить добре, - розповів очільник Слов'янської громади. - Домовився про зустріч у цю саму дату наступного року!"
Ніна Жорняк народилася в селі Дар-Надії Харківської області. Влітку 1941-го закінчила середню школу. Мрії про майбутнє обірвала війна. Звістку про неї дівчина та її однокласники почули, зустрічаючи світанок після випускного балу.
"Подорослішали вмить", - пригадує іменинниця.
Обидва її брати відправилися на фронт. Ніну, як і багатьох односельців, практично відразу направили на будівництво оборонних споруд у районі Самару - колишнього Новомосковська. Три місяці важкої праці під ворожими обстрілами дівчина запамʼятала на все життя.
У вересні 1941 року ворог прорвав оборону, і беззбройних працівників захопили в полон. Біля місяця полонених тримали у нелюдських умовах під підсиленою охороною. Потім занурили в теплушки для відправки до Німеччини.
Ніні вдалося втекти і дивом дістатися до села під Полтавою, де мешкали дідусь і бабуся. Рідні ховали дівчину від німців, поки з'явилася можливість повернутися до мами.
У вересні 1943-го Дар-Надії визволили. Жителі доручили дев'ятнадцятирічній Ніні керувати селом - розселяти людей по землянках, вести документацію, стежити за порядком. Працювала, поки в село не стали повертатися фронтовики і було кому передати важку ношу. Поступово відновили школу, і Ніна Федосіївна стала працювати вожатою.
Після визволення Харкова закінчила Харківський учительський інститут і продовжила працювати в рідній школі. Згодом вона отримає ще одну учительську спеціальність у Словʼянському педінституті.
У 1946-му вийшла заміж, і за місцем служби чоловіка молода родина переїхала у Естонію.
У 1950-ті роки подружжя переїхало у Донецьку область. Осіли у Лимані. Працювали у місцевій школі. Тут народилися донька і син. У 1956-му родина педагогів оселилася у Словʼянську.
Чоловік - Степан Іванович Жорняк, учитель фізики і математики - очолив ЗОШ № 18. Ніна Федосіївна прийшла працювати у школу № 11, яка стала рідною на все подальше життя.
Поделитесь новостью с друзьями
Новости по теме
Комментарии