Прифронтова Костянтинівка рятує свої культурні скарби. З міського краєзнавчого музею до безпечних регіонів України вивезли цінні колекції новорічних прикрас та старовинних листівок. У цих експонатах укладено історію знаменитого місцевого скляного виробництва.
Про деталі евакуації та історії «скляної казки» журналістам
«Суспільне Донбас» розповіла директор музею Рита Карпова.
До евакуаційного списку увійшли не лише предмети державного музейного фонду, а й знакові для міста історичні артефакти:
- Колекція скляних виробів місцевих заводів.
- Зібрання ялинкових іграшок: від перших виробів із товстого дзеркального скла до витончених фігурок тварин та казкових героїв.
- Старовинні пляшки початку XX ст.
- Архів вітальних листівок, найстаріша з яких датована 1940 роками.
«Все це повернеться додому після перемоги та відновлення міста», — наголосила Рита Карпова.
Історія «скляного дива» Костянтинівки
Виробництво іграшок у місті має глибоке коріння. Хоча точну дату заснування цеху не зафіксовано, історики вважають, що прикраси тут могли виготовляти ще на початку минулого століття.
Після Другої світової війни випуском іграшок займалася артіль ім. Горького. Примітно, що понад 50% співробітників були людьми з інвалідністю, багато з яких ретельно розфарбовували фігурки прямо вдома.
1953 року на фабриці відкрився спеціалізований цех. Однією з найнезвичайніших іграшок того часу став «Виноград» — гроно, зібране з безлічі скляних кульок.
У 70-х роках виробництво розширилося: три цехи (дзеркальний, іграшковий та майоліковий) об'єднали у фабрику «Зоря». Тут впровадили склодувні автомати та вакуумні машини для зовнішнього покриття. Окрім серійних іграшок, майстри створювали великі прикраси для міських ялинок.
Наприкінці 80-х фабрика зосередилася на ялинкових іграшках із крихкого скла: видували скляні самовари, фігури звірів та великі бурульки. Ці іграшки мали попит через свою оригінальність, проте до 2000 року виробництво, на жаль, повністю припинилося.
Разом із іграшками з міста вивезли і колекцію новорічних листівок 50–90-х років XX століття. Велику колекцію (особистий архів Тамари Халєєвої) передала музею її онука, мешканка Костянтинівки Ірина Букіна.
Серед експонатів є рідкісні листівки з Чехословаччини. До повномасштабного вторгнення ці предмети були частиною щорічної виставки «Новорічне сяйво», яка була доброю традицією для мешканців міста.
Комментарии