65-річний Володимир, який ховається у підвалі своєї зруйнованої в боях будівлі, рідко виходить звідти, оскільки російські війська наступають на поріг його рідного міста — Костянтинівки.
«Все довкола нас постраждало, все згоріло», — сказав він. «Страшно, але ми живемо — що поробиш?»
Такі жителі, як Володимир, який залишився доглядати хвору тещу, з настанням зими щосили намагаються вижити в розбомблених і зрешечених уламками будинках, пише REUTERS.
Російські війська наступають на місто, яке колись було ключовим вузлом, намагаючись захопити більше територій. Оскільки стратегічно важливе місто Покровськ знаходиться на межі захоплення, офіційні особи та аналітики вважають, що Росія тепер націлиться на так званий «пояс фортець» з міст, що залишилися під контролем України на сході.
Костянтинівка — найбільш уразлива місцевість, на південній околиці якої вже йдуть бої, повідомляє українська група Deep State, яка працює з відкритими джерелами. Вдалині гримлять потужні вибухи, а над головою проносяться безпілотники, часто по кілька штук одночасно.
Більше нема куди йти
Володимир, який назвав лише своє ім'я, облаштував серед сірих бетонних стін житловий простір, де є кухонні шафи та плита. Жителі запаслися продовольством, яке їм надали співробітники гуманітарних організацій, які припинили доставку через небезпеку. Вони також збирають дощову воду, яку потім очищають на розташованій неподалік польовій станції.
«Тяжко, але терпимо», — сказав Володимир із налобним ліхтариком, пристебнутим до чола, під гул генератора. «Ми вже звикли, трохи освоїлися».
Зовні жінка похилого віку в товстому синьому пальті тягла на візку балон з пропаном повз двох добре екіпірованих солдатів, які патрулювали територію.
Інший житель, 54-річний Юрій, розповів, що все ще зазнає болю після того, як сусіди витягли його з-під завалів після нещодавнього російського удару по його багатоквартирному будинку.
«Куди мені йти? З чим?» — запитав він, додавши, що щомісячна орендна плата в іншому місці майже втричі перевищує його пенсію, яка становить близько 85 доларів.
«Може, його й рознесе вщент», — сказав він про свій пошкоджений будинок, — «але принаймні він мій».
У Костянтинівці, частині Донецької області, від якої президент Росії Володимир Путін хоче, щоб Україна відмовилася в обмін на мир, українські солдати пересуваються зруйнованим містом, шукаючи укриття під деревами та в руїнах будівель.
32-річний Дмитро з 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» сказав, що не вірить у те, що бої припиняться.
«Для мене важливим є кожен сантиметр батьківщини, — сказав він, помітно втомлений. — І ми не збираємось віддавати її просто так».
Комментарии