У Покровську двоє 13-річних братів, вагою по 8,5 кілограмів, прикуті до ліжка через тяжке генетичне захворювання, а також їх молодший брат понад рік виживали без дорослих.
Після смерті бабусі доглядав хворих дітей 10-річний Платон. Мати жила поряд, але, за словами соцслужб, через наслідки хвороби та наркотичної залежності не могла займатися дітьми, повідомляє УП.
Ситуація стала критичною, коли обстріли почастішали. Тоді соціальні служби та Червоний Хрест евакуювали дітей до благодійного центру «Місто Добра» у Чернівцях, де приймають найскладніших дітей із усієї України, які залишилися без захисту та підтримки.
Про цю родину медики дізналися випадково – через дзвінок соцслужби.
«Кілька місяців тому нам зателефонували соціальні служби та запитують: "Скажіть, це центр реабілітації для дітей? А у вас є місця для дітей з-під Покровська? Ми відповідаємо: є. А вони: "У нас тут двоє немобільних, ще й молодший брат, який їх годує», – згадує медичний директор «Дому Метеликів» Денис Колюбакін.
Тоді в хоспісі почали бити на сполох.
«Ми зрозуміли, що це сім'я, про яку всі забули, незважаючи на обов'язкову евакуацію прифронтових зон», – пояснює він. За його словами, соціальні служби Покровського району забезпечили хлопчикам можливість евакуюватися каретою Червоного Хреста у «Місто Добра».
«Соцслужби робили все можливе за таких надскладних умов, у яких перебували діти з матір'ю. Пізніше працівники служби писали та дзвонили в хоспіс, щоб поцікавитися долею дітей. Ми вдячні їм за можливість допомогти хлопчикам», - пояснює медичний директор.
Стан хлопчиків вразив навіть досвідчених фахівців: старі переломи, які не бачили гіпсу, контрактури, покручені руки та ноги, навіть грудна клітка. У братів – тяжке генетичне захворювання – лісенцефалія першого типу. Воно супроводжується неврологічними порушеннями, епілепсією, білково-енергетичною недостатністю. Це діти найскладнішої категорії. У них практично відсутня свідомість.
Однак за три місяці лікування в «Домі метеликів» з'явилися поліпшення — знято біль, зафіксовано збільшення у вазі, зменшилися судоми, діти почали краще ковтати і жувати. Для братів збудували щоденний режим, що включає і лікування, і догляд, і профілактику ускладнень.
Поруч із ними тепер і Платон. Перші слова, які хлопчик сказав медикам: «Я не дитина». Це переконання у нього сформувалося під Покровськом, коли цілий рік був змушений виконувати дорослі обов'язки: годувати, поїти, піднімати братів, прибирати навколо них.
«Він реально робив роботу дорослого. Після смерті бабусі ніхто інший не займався старшими дітьми. Мама не могла - через хворобу та залежність. І Платон залишився сам на трьох», — каже медичний директор.
Зараз для нього почалося нове життя: він знову ходить до школи, грає у футбол, малює. З ним працюють психологи, щоб стерти наслідки вимушеного «дорослого» дитинства.
Медики також намагаються допомогти їх матері — направили її на лікування від залежності та надали підтримку психологів.
«Ми намагаємося дати їй шанс повернутися у реальність. Це тяжко, але без цього сім'я не зможе бути разом», – відзначають у центрі.
Комментарии